Мої проекти
поздравления с новорожденным
    “... і не зійшло сонце
    і знялася буря
    і налетіли чорні ворони
    і почувся скрегіт зубів
    і кільчився страх
    і реготала біда
    і блискав голод
    і гриміло ридання
    і цілували постріли
    і вагітніла земля
    мільйонами
    на очах світу
    на очах Бога
    торжествував чорт
    і світ німів
    і ридав Господь...” .
    Щороку в останню суботу місяця листопада Україна жахається від усвідомлення масштабів голодомору 1932 – 1933 років...
    Приспускаються від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори...
    Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоб вписати їх до історії Пам’яті... У ранішній поминальній панахиді в усіх християнських церквах і соборах, монастирях і капличках об’єднуємося, сущі на сході й заході, півночі й півдні, у центрі, у діаспорі, – об’єднуємось у спільній соборній молитві заради Майбутнього і ця кревна щира молитва захищає нас від болю минулого.
    І опускаються душі наших братів і сестер, батьків і матерів, дідів і бабусь на поминальні хліби, бо селянська душа тільки на ньому,
святому, знаходить свій спокій, – і ми тричі колишемо їх на “Вічную пам’ять”, тут, на землі, і на вічний упокій там, де святі спочивають...
    Після панахиди беремо в руки глиняні горщики, наповнені зерном і обвиті барвінком і калиною, запалюємо в них свічки й проходимо
хресною ходою на майдани, площі й вулиці, збираючись усією громадою в селі, районі, обласному центрі.
Хай від мовчання провинцям нашим стане холодно, хай від нашого мовчання Історія розродиться Правдою...
Уривок: 
 

 

 

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити