Мої проекти
поздравления с новорожденным
        “Ті, що походять від Сонця” – так називали українців давніх часів.

      Основою фольклорних метаморфоз є погляд у майбутнє через глибоке осмислення часу минулого й сьогодення. Твір наближається до

жанру моноопери, але дещо незвичної як за формою, так і за змістом. Ніби оповідь Віщої птахи у формі новел: марево, видіння, поривання
у світ підсвідомості, де народжуються сни. Стрімкий сюжет, дієвість не поступаються перед бажанням зануритися в атмосферу дохристиянської доби, праслов’янської культури, відчути витоки українського духу з самих першоджерел. Усе це творить міфопоему, сповнену життя, любові, боротьби, віри та надії.
       Музики ансамблю “Дніпро” (солістка Олена Кулик) у символічних давньослов’янських костюмах (художник Людмила Семикіна) розташовані на сцені серед абстрактних металевих конструкцій. Тут навіть Сонце металеве, що пульсує хіба химерним етнічним відеоартом. Усе разом нагадує атмосферу сучасного рок-концерту, за винятком змісту та музики.
      Спираючись на народний склад оркестру: скрипки, бас, цимбали, акордеон – композитор Володимир Павліковський використовує безліч
духових і ударних. Тут і роги, і майже всі різновиди сопілок, фрілки,окарини (одні з найстародавніших глиняних музичних інструментів часів трипільської культури), най, кавал, дримба. Не менш цікава група ударних: дзвони, трикутники, ксилофон, найрізноманітніші бубни, ковбели, коси, бухало, бугай тощо. Добір музичних інструментів, які використовує композитор, мимоволі нагадує пошуки в галузі етнічної музики англійця Пітера Габріеля, використання ним нових тембрів рідкісних інструментів.
      Такий метод сміливо порушує канони класичного підходу до народного мелосу, виходячи з духу його, і використовує авангардові техніки письма, знахідки фолькроку та джазу (особливо в тембральності та ударно-ритмічній складовій музики метаморфоз). Разом з тим, це не є колаж, а єдність і природність мови, свій власний оригінальний стиль. Пошук звуків, нових ритмів, структур, намагання зануритися в атмосферу стародавньої і молодої слов’янської цивілізації з її міфологемами – обожнюванням природи і вмінням людей, як істинних дітей Сонця, жити з нею в гармонії, виглядає наче міфо-імпровізація, яка проживається тут і зараз. Наскрізним образом усього дійства є аркан – символ невпинного руху Колеса-Сонця, апофеозу Життя.
Уривок: 

 

 

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити